Повесили бездумно на собственные выи
На цепи и на верьви распятия золотые
Надеясь на спасение и на прощение Божье
Идем гонимы ветром по жизни бездорожью
Склонится в покаянье перед величьем Божьим
Считаем не приличным, на людях не возможным.
Качаются распятия на огрубевших выях
А душу рвут на части в нас похоти плотские
Остановитесь люди, прислушайтесь к Иисусу
Распятия на шее не как ведь не спасут нас
_Ко Мне придите... Слышишь Спасителя ты голос?
Уж побелели нивы, уже налился колос,
И вечность уж готова пожать в снопы пшеницу
Не думаешь ли друг мой к Иисусу обратится?
Чтоб сердцем не к распятию, а к Господу прижаться
Путей Его по жизни всегда, везде, держаться
Не в серебре, не в злате, распятия не помогут
Коль мы идем по жизни совсем не той дорогой.
Комментарий автора: Сегодня как никода, в расцвете мода на кресты и распятья, деревянные, пластиковые, медные,стальные, кто по богаче серебрянные, золотые..., от микроскопических до размеров строительной кирки..., а результат???
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
